Пройшовши вже великий шмат життя,
Зустрілися дві долі випадково.
Що лучник знаний вирушив на лови
Якби у когось з них було знаття.
Давно ці двоє ціллю не були,
Серця уже в обох убрані в лати.
Добряче лучник змучився крилатий
До того як поцілив дві стріли.
Зустрілися і... знову розійшлись,
Бо за плечима рідних доль багато
Та, кожен з них ніс крапельку до хати,
Щоб пригадати дощ рясний колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789898
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2018
автор: Патара