Його слова нестримно обпікають
Чи можна жартувати з цим?
Я вірю — дійсно він кохає
Але допомогти ... не зможу я нічим
Він гріє поглядом своїм й вірша́ми
Думки самі за ним біжать
Невидима струна між нашими серцями
І мо́ї нотки у його душі бринять
Як хочеться до нього, так би й полетіти
І бути поруч вічність, а не мить
Та дуже мало тільки захотіти
Бо неможливо це ніяк зробить...
Я дякую йому, за те що відчуваю
Велика всеоспівана любов торкнулася й мене́
І я висо́ко так, і ніжно так кохаю
О вітре, хай любов твоя ще дме!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2018
автор: Witer