Раби і деспоти — одна хвороба.
Раб мріє стати деспотом колись.
Цей садо-мазохізм їм до вподоби,
В якому все життя вони товклись.
Це їх модель стосунків у родині,
В суспільстві, навіть з Богом тільки так
Раби і деспоти взаємодіють.
Бо в їх сухих серцях любові брак.
Вони не знають іншого. І Богу
Раби завжди приписують садизм.
В неволю, а не у любов, дорога —
І віра їх, і їхній атеїзм.
Лиш люблячий і вільний зичить волі
Усім навколо і її дає,
Допомагаючи створити долю,
В якій любов, свобода й щастя є.
[i]29.03.2017
Київ
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789801
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2018
автор: Петро Рух