Сміються яблуні рожевим цвітом,
П'янким смаком духмяних орхідей,
Їх аромат розносить легким вітром,
Щоб веселить зажурених людей.
А як на мить поглянуть випадково
На яблуні хоч кілька пар очей,
Полине в їх думках мелодія чудова,
Що буде пли́сти зоревом ночей.
Постелять яблуні на зе́млі килими,
Обіймуть цвітом запорошений асфальт,
Вже й сліду не залишилось зими,
І заверши́лась ноша теплих пальт.
А як прийде той час , що цвіт опаде,
І заколише вітер зе́ла верховіть -
Все буде так, як було і раніше -
Не буде лиш на яблунях суцвіть.
Тоді зажуряться серця, та ненадовго,
Бо зацвітуть знов яблуні в плодах,
Тоді ізнов серця розвеселяться,
Що були ще недавно у льода́х.
30 квітня 2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789756
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.04.2018
автор: Ruslantsio