Мій Житомир, Поліський мій краю,
Із житами сплелося в тобі
Небо мирне, високе, безкрайнє,
Наче очі твої голубі.
Я зізнаюсь тобі, що кохаю
Кожну стежку із вулиць твоїх.
І немає теплішого краю,
Куди я повертаю з доріг.
Поспішаю, йдучи на роботу
Добрий настрій тримати щодень,
На хвилину забувши турботи,
Посміхнутись з теплом до людей.
Хто захоче з гостей запитати,
Що в Житомирі гарного є?
Що ж, скоріше йдемо мандрувати,
Покажу рідне місто своє.
В ньому світло, спокійно і чисто,
Хоч до гіда ще статус далекий,
Доведу, наше славиться місто,
Не лише тим, що шиє шкарпетки.
Повернемо на Замкову гору,
Де у центрі є пам’ятний знак,
(Заснування зазначено пору)
А навкруг тихий, затишний парк.
Давні храми, що ніби до сонця
Із минулого тягнуться ввись,
Купола, дзвони, арки-віконця
З історичним минулим злились.
Доторкнемося давнього міста
Розкажу, хто такий Шодуар,
В парк, що вабить до себе туристів
Ми йдемо через Старий Бульвар.
Неймовірні фонтани по ходу
Ряд дитячих атракціонів,
Милуватися йдемо на воду,
Шумить Тетерів у напівтоні.
Його два береги єднає
Підвісний пішохідний міст.
Панорама красу відкриває,
Це одне з найкрасивіших місць.
Як захочеться вам для розради
Доторкнутися серцем мелодій,
Наша «Ракушка» - літня естрада,
Там частенько концерти проходять.
А на схилах ріки на узвишші,
Наче щедре тепло від долонь,
В парку Слави, в березовій тиші
Горить пам’яті Вічний вогонь.
Час спочити на лоні природи,
Велич скель зможе вас надихнути,
Коли сили відновляться, згодом,
Ми продовжимо наші маршрути.
По піщаному пляжу пройдемось,
В лоні ліса міський гідропарк.
І повітря у хвої нап’ємось,
Гіркувато-терпкого на смак.
Прогуляємось вздовж узбережжя,
Закропитись смачненьким підем.
Там, де водонапірна вежа
Унікальна кав’ярня вас жде.
Ресторани, крамниці і виші
Зустрічатимуть нас на шляхах,
Переконливо знаю, не гірші,
Ніж в столиці та інших містах.
Щось цікаве можливо побачити,
То з одної, то з інших сторін.
В цьому плані мені слід відзначити
«Дім з примарами», плоский «без стін».
І якщо не були до цих пір
Завітати даю вам пораду,
Милувати і душу і зір
Надбанням Ботанічного саду.
У музей космонавтики підемо
Невагомість космічну відчути,
Про яку від бабусі чи діда
Ще з дитинства доводилось чути.
А Кого ремесло зацікавить,
І речей старовинних набір
Їх історію вам представить
Наш музей «Ремісничий двір».
Філармонія, кінотеатри,
Драмтеатр відвідати час,
Та зуміла не все розказати,
Що б іще зацікавило вас.
А на згадку вірші подарую,
І свої навзаєм почуття.
І, як зможу, словами змалюю
Я закохане в місто життя.
Мій Житомир, Поліський мій краю,
В мою долю ввійшов тільки ти.
Чи змогло б моє серце, не знаю,
Ще десь так, як з тобою цвісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789714
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.04.2018
автор: Світлана Вітер