[i](через п'ятнадцять років)[/i]
[color="#0033ff"]Розвіяні вітрами, розсипались світами,
Як пелюстки весняні, невІдомо куди…
Уже не пташенята, хлоп’ята і дівчата,
З гнізда повідлітали, й розтанули сліди?
Давно вже, із далЕка…верталася лелека,
І кликала стрічати нас випускну весну,
П'ятнадцять літ розтали – усі дорослі стали ,
Й стежину протоптали у доленьку рясну.
Шляхи вже відшукали, і на рушничок стали
У світ повипускали уже своїх діток…
А ніби то учора, був дитсадок і школа,
І саме нам видзвонював, дзвінкий шкільний дзвінок.
П’ятнадцять літ - багато, хоч ви вже мами й тата,
Та, ніби, наша юність з порогу нас гука,
Туди де будні й свята, в садочку біла хата
Минулим озоветься до нас іздалекА.
Усе пройшло, забулось, як сон посеред ночі,
По-іншому все буде, бо вже змінився світ,
Та й досі мені світять учительчині очі,
І школа, що дала нам в майбутнє заповіт…
Серпень 2017
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789614
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.04.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч