Дивлюся я пильно на чистеє небо,
Де лебеді-гуси махають крильми.
- Куди ж ти, синочку? Спинися.Не треба.
Саму ти лишаєш мене між людьми.
До кого, рідненький, тепер прихилюся?
Де зможу твої відшукати сліди?
За тебе, синочку, я Богу молюся
І прошу його, щоб тебе відпустив.
Бо ти - молоденький, пішов дуже рано.
Забрала життя та проклята війна.
Осколком уражено груди. Крізь рану
Не стала бреніть життєдайна струна.
Не встиг ти нічого в житті цім зробити:
Не з'їв, не сходив, та і ще й не любив,
А нелюд рішив, що тобі досить жити
І підло, й підступно снаряд той пустив.
Вже сивії хмари спустилися з неба,
Шугають у душу холодні вітри.
Сховалися лебеді вже за півнеба,
Лиш встигла гукнути: "Синочку, прости!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789606
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2018
автор: Ольга Калина