Біжать роки, а я все жду

Біжать  нестримно,  як  вода,  роки.
Минає  місяць,  інший  наступає.
То  повертають  з  вирію  пташки,
То  знов  ключем  осіннім  відлітають.

А  я  все  жду,  що  ти  мене  знайдеш.
Весною  станеш  на  моїм  порозі.
І  вже  не  буде  перепон  і  меж,
Щоб  ми  зійшлися  на  одній  дорозі.

Наснилося,  йдемо  по  саду  ми,
Купаючись  у  сонці  і  в  коханні.
Нехай  в  обіймах  лютої  зими
Сон  передбачить  здійснення  бажання.

Нехай  той  сад  насипле  у  траву
Дари  весільні  –  яблука  червоні.
І  доля  посміхнеться  наяву,
Твій  слід  позначить  на  моїй  долоні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2018
автор: Світлана Вітер