Я ще лежу, Ти перед дзеркалом стоїш.
Я бачу найпрекраснішу картину –
Твоєї статі найвиразнішу частину-
Отой останній мій досяжності рубіж.
І пристрасті гуде відпущена струна
Коли я бачу вигин цей звабливого стегна
Та дивовижні надпластичні литочки́
І п'яточок рожеві квіточки́!
Оці, чарівної небесної краси,
Звабливі і підтягнуті сіднички!
На що ж ховати їх за маревом спіднички?
Мені в полон ти все одно їх віддаси!
От я лежу, Ти перед дзеркалом стоїш.
Я бачу найпрекраснішу картину!
Іди – я розцілую твою спину
Й візьму останній мій досяжності рубіж!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2018
автор: Сергій Прокопенко