Земля напилась сонця і дощу.
Сльозами цвіт паде в руно зелене.
Хочеш піти, а я не відпущу.
Бажаю, щоб був завжди біля мене.
Каштан ось-ось засвітить ліхтарі.
Гроза вечірня вмиє місяць повен.
Весна і на долонях мозолі.
Й життя пливе по світі вічний човен.
За свідка зірка блисне в небесах.
Перетекла вода зі слів крізь весла.
Прийди до мене хоч в солодких снах,
Щоб я в тобі із попелу воскресла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2018
автор: Поцілована Сонцем