Село моє рідне

Село  моє  рідне  –  краса  незрівнянна,
Криниць  глибина  в  тобі  й  шепіт  хлібів,
Від  тебе  стежина  вела  і  від  мами.
Несу  ці  два  образи  завжди  в  собі.

Село  моє  –  то  сторона  веселкова
З  травневою  свіжістю  квіту  садів,
Всевишній,  повісивши  в  небі  підкову,
Помітив  для  мене  місцини  святі.

Село  моє  –  мною  не  випита  казка,
Де  гай  потонув  у  піснях  солов'їв.
Самотньо  коли  на  душі  мені  й  важко,
Думками  лечу  до  притихлих  ставів.

Село  моє,  ти  мій  початок  для  пісні,
Де  верби  схилились  в  зажурі  своїй,
До  тебе  вертатиму,  доки  не  пізно  –
Хрести  там  чекають  моєї  сім'ї.
11.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789180
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2018
автор: Ганна Верес