Дорогою йшла жінка. Думки в неї були невеселі. Очі сумно потуплені додолу. Її не радували ні тепле сонце, ні віти верб, що росли вздовж дороги і так красиво коливалися від подиху вітру. Вона йшла і було видно, що дуже втомилася. Але, зібравши останні сили, продовжувала йти.
Аж раптом, поперед нею, наче з нізвідки, з’явилася чарівниця. Сумнівів не було – в руках надзвичайної вроди жінки була чарівна паличка. А ще кожна дівчинка знає з самого дитинства як виглядають феї та чарівниці. Тож якщо колись комусь із них випадає щастя зустрітися з цими казковими особами, то впізнають вони їх безпомилково і в одну мить. Окрім чарівної палички у чарівниці в іншій руці була якась дивовижна квітка.
Сказати, що жінка здивувалася – не сказати нічого. Але оговтавшись, вона привіталася. А чарівниця промовила:
- Я з’явилася тобі не випадково. Якщо ти загадаєш мені бажання свого серця , я здійсню їх. Ось квітка, на ній сім пелюсток, тож ти можеш загадати сім бажань. Все дуже просто.
Жінка геть розгубилася: що загадувати, як не помилитися з вибором… Її серце вже давно було розбите на друзки, то ж єдине, що вона часом від того серця чула – тихий плач від болю, що ніколи не минав. Проте чарівниця підбадьорювала :
-Давай, присядь, збирися і прислухайся. Сьогодні я не дуже поспішаю.
Проте жінці нічого не вдавалося. В голову лізли якісь хаотичні думки. Тоді чарівниця, взяла її за руку і мовила:
- Ти намагаєшся загадати бажання головою, тому нічого й не виходить. Та справжні бажання народжуються в серці, там і живуть аж доки не здійсняться або ж не помруть забутими і непоміченими. Тобі просто треба, як це не банально звучить, почути своє серце.
І раптом жінка тихенько вимовила перше бажання:
- Я хочу знати, що я люблю…
Чарівниця уважно слухала чи то жінку, чи то голос вітерця.
Потім настала черга другого бажання:
-Я хочу дізнатися про свої здібності.
Раптом в очах у жінки з’явилася сльози, а за мить - рішучість:
- Я хочу завжди бути вірною самій собі!
- Як цікаво…,- замислено мовила чарівниця,-У тебе ще є бажання?
- Так. Хочу знати, що для мене найцінніше!
Дивовижна квітка в руках у чарівниці почала сяяти ще яскравіше:
-У тебе є ще три бажання,- радісно засміялася чарівниця.
-Хочу знати, у що я вірю, - відповіла на це жінка, а потім вимовила шосте – передостаннє бажання:
-І хочу хоч трішечки віри в себе, щоб зробити перший крок…
-Перший крок до чого? – поцікавилася виконавиця бажань.
-Перший крок до власних мрій,- мовила жінка і, мимохіть, її зсутулені плечі розправилися.
-Це все?, - здивувалася (чи то вдала, що здивувалася) чарівниця, - у тебе залишається ще одне – сьоме бажання!
- Я би дуже хотіла, щоб ти дозволила мені подарувати цю дивовижну квітку ще комусь, на тих же умовах- сказала жінка.
- Але ж тоді я не здійсню жодної твоєї мрії, а он їх скільки з тебе повистрибувало!
- А свої мрії я здійсню сама! Бо, здається, ти вже виконала всі мої шість бажань.
Чарівниця загадково усміхнулася і, нічого не сказавши, простягла диво-квітку жінці. А потім зникла так само несподівано, як і з’явилася.
Альона Хомко, 2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789131
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2018
автор: Альона Хомко