Останнім часом я активно спостерігаю за літературним процесом і жаданням слави, бо мав можливість трішки покататися в команді Книжкового Дворика. Далі ділюся особистими спостереженнями про побачене в мандрівках (не обов'язково про львівських письменників).
Багато авторів граються в дружбу, але, як тільки їх інтереси перетинаються, починається м'ясо. І я тут не виняток. (Недавно спіймав себе на цьому, але про це згодом).
Конкуренції як такої на ринку практично немає. Майже всі літературні гравці знають один одного. На багатьох форумах і заходах вони проводять презентації для знайомих, друзів, родичів. В містах, де культура читання стоїть доволі високо, кількість людей в залі відчутно більшає, але якщо мова про маленькі містечка, то тут сучасний класик пролітає. Проте може бути виняток, якщо він медійна персона або золотий автор.
Кожний автор хоче залишити слід в літературному процесі, але парадокс полягає в тому, що потрібно підготувати грунт, популяризувати продукт як такий і престиж ним користуватися. Наразі протягують знайомі знайомих. Так і переклади іноземними мовами роблять. Це все мені нагадує Верховну Раду, але наразі без мордобою. Головне не наврочити.
На мою суб'єктивну думку, саме тоді, коли читання книги стане таким потрібним, як дихати чи пити воду, от тоді і стане цікавіше та проявиться бите скло.Танцювати стане важче.
В царині поезії взагалі ситуація кумедна. Люди люблять послухати вірші, але платять за розпіарених авторів, які і розмістилися на Олімпі. Проте їхня зірковість зникає, коли вони не на масштабних фестивалях. Як прорватися молодим в питанні прози і поезії, для мене загадка. Стара гвардія боїться за своє місце. Бо виживуть з них далеко не всі. А наразі йде явна боротьба скільки хто продав чи то продався. Хоча є, звісно, люди, які не торгують собою як брендом, і це тішить. Перевертнів і тут вистачає: дехто штампує своїх україномовних діточок в Росії, бо тут вже лаври ними зайняті. А боротьбу заради самої боротьби я не дуже розумію зараз. От, наприклад, зійшовся на батлі з другом і страх як хотів пройти, але для чого? Слава в куточку, от і все. Бо слухачів там багато не було, більше самих учасників. Було боляче почути від друга, що пройду далі, бо, мовляв, маю групу підтримки. Десь навіть втішився, що пролетів, а то б, напевно, слухав про те, що пройшов незаслужено. Займаю свій куточок і чекаю на коментарі. Чи я не потрапив в ціль?
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
26.04.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2018
автор: Kukhta Bohdan