Пройшовсь думками я роками
І пригадав друзів своїх.
Яка ж то дружба була з нами, -
Таке забути було б гріх.
А тепер, то я не знаю.
І як живуть, теж не збагну,
Але усіх їх пам"ятаю,
Може ще декого й знайду.
Бо розлетілись ми світами,
Як ті птахи з свого гнізда.
Зв"язок тримали лиш листами,
Аж поки старість не прийшла.
А там Союз канув в минуле.
Держави вільні стали всі.
Але ми дружбу не забули,
Ми пам"ятаємо її.
Хоч, правда тих, що десь лишились,
Не так вже й легко віднайти.
Границі всі уже змінились,
Тай адреси інші пішли.
А з тими, що в нашій країні,
Підтримуєм дружні зв"язки.
Бо ми й думками всі єдині,
Й такі, як в юності були.
Але ряди наші рідіють.
Багато йде у інший світ.
Котрі живі, то ще радіють
І не стидаються тих літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2018
автор: Дашавський поет