* * *
Я би віршами говорив
І рота би не закривав.
Чи зрозуміють мій порив,
Чи хтось би дурнем не назвав.
Покрутить пальцем біля вуха,
Та ще й рукою в слід покаже.
«Знайди дурнішого, щоб слухав!»-
Ще й на додаток мені скаже.
Тому й мовчу, щоб не впізнали,
Колись й десь вигляну з-за спини.
І щоб такого не казали,
Мене це, мабуть, не зупинить.
Що зможу викладу отут,
Папір все стерпить, як ніколи.
Колись під пилом це знайдуть
Й за мене слово заговорить.
16.02.2011(Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788686
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2018
автор: Михайло Чир