Робочий ранок

Вже  ніч  минає.
Сплутане  волосся,  що  в'ється  пасмами  туману
Прибирає,
І  очі  сонні  прохолодою  роси  вмиває.
Ясніє  небо.
Похапцем  хмарки  до  обрію  зганяє,  
Кудлаті,  темні  –  родичі  туману  кревні,
А  вітерець  заспався  –  ні  шелесне,
Лише  спадає  тихо  цвіт  черешні,
Що  обважнів  від  рос  квітнево-сизих,
Які  пелюстки  ці  освіжать,  не  принизять.
Дерева,  ген,  дрімають  ще,  до  купи  збившись,
Серпанок  синій  обійняв  їх…та  й  лишився.
А  неба  схід  світліє,  мов  усмішка.
Рожевим  немовлям  вже  день  
Спинається  на  ніжки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788597
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.04.2018
автор: Лариса Чорноус