Мені сьогодні двадцять дев’ять,
Позаду сльози, сміх і гріх,
Попереду дорогу стелять
Солодкі мрії з неземних утіх.
Усім подякувати хочу,
Як друзям, так і ворогам,
За пристрасні й солодкі ночі –
Безмежно дякую чоловікам.
За зраду несподівану – вклоняюсь,
Мій неземний уклін – для вас.
А вами друзі – я пишаюсь,
Що ви зі мною в котрий раз.
Простіть за все, бо я бентежна,
Різка в словах, образити могла,
Моя колюча, але довга стежка
В мені всі оголила почуття.
Та знов зізнатися вам мушу,
Що я люблю безмежно вас,
І не боюсь відкрити душу,
Бо що душа, коли немає нас?
Всі привітання щирі до нестями,
Запам’ятаю вкотре я
І буду мріяти ночами.
Щоби вони здійснилися.
Ну, а тепер, ми до світанку
Будем кружлять, як ті птахи,
Доп’ємо все ми до останку
І хай нам заздрять вороги.
12.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2018
автор: Бентежна