Та тільки ранок – блимкне дзеркало нещадне.
Й липуча ненависть до себе за учора.
...Хоч подушка́ми закидатись і лежати.
Карати шлунок, гризтись, бігати до змору.
Як водоспадом – в справи, з ліжка, в скрежіт, зразу!
Так, себе не жалкувати! І не їсти.
Чу́мним, згадувати смак іржи поразок,
Все – бесхатченкам роздати, альтруїстом...
...Так, так, сьогодні в нас – неділя. Ні, не хочу,
Би – в понеділок ці жахи́ на мене впали.
Тож, на вечерю, й щільний ланч головоморочний –
Не йду, не випорсну, не ж́ухну нелегалом.
...А посміхнуся до природи, і ...підскочу!
22.04.18 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788491
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2018
автор: Юхниця Євген