Вустами доторкала шепіт трав,
Пшениць волосся ніжилось на сонці...
Руде- його вітрами день чесав,
Ховав хмарки в своїй, небесній, схронці.
Накапав грім солодкого дощу,
П'янкого веснянкового дурману,
Цупким сукном торкнув листок плющу-
Мале дитя, що в лоні ніжить маму.
Згубив октаву жайвір в кольорах
Веселки- заколисані тумани...
І відчай снів, і подих на вустах,
І спів життя, й землі, священні храми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788477
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.04.2018
автор: Леся Утриско