Куди йдемо, не знаємо,
Тому й не поспішаємо.
Що чинимо, не відаєм -
Не ті закони видано.
Їмо, п"ємо з отрутою,
"Хворіємо" валютою.
А хтось чуже загарбує,
Про совість і не згадує.
Тож більшість вже ошукана,
Кредитами обплутана.
Комусь, напевне, вигідно
Зробить державу бідною.
Та й нас уже поменшало...
Чи геноцид завершено?
Що ж дітям ми залишимо,
В історію запишемо?
Душа болить і крається,
На краще сподівається.
1995 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788323
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.04.2018
автор: Дніпрянка