Туга за синами

                                                 
Уже  весну  принесли  журавлі  на  крилах.
І  знову  буйним  квітом  сад  цвіте.
А  мати      вигляда  синів  з  війни  додому
Літа  минають,  а  вона  все  жде.

             Сини,  синочки  –  соколята,
             На  вас  чекає  стара  мати.
             Прилиньте  з  журавлями  навесні,
             Прийдіть  до  неї  хоч  вві  сні.

У  скрині  сорочки  синів  перекидає,
Думками  лине  у  життя  прожите.
Як  на  війну  синочків  проводжає.
Її  печаль  у  пісню  перелита.

Один  поліг  в  бою,  в  широкім  полі,
Про  меншого  ж    і  вісточки  не  має.
Щемить  душа  нестерпно,  в  серці  болі,
Газети  сторінки  з  надією  листає.

Онуків  сміх  не  чути  на  подвір”ї,
Скрізь  причаїлася  печаль  і  тиша.
Синів  немає,  а  вона  чекає,
Бо  не  вмира  надія  материнська  лише.


                                                                                         2012  р.    Валентина  Рубан

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2018
автор: Валентина Рубан