Пролог
Із темряви віків забутих часом
Тут завжди панував один хаос...
Імперії величні сіють разом
Тепер розруху, миру рветься трос.
Амбіції і зради! Тронні зали
Ховають таємниці у собі,
Не обернешся, вже летять кинджали,
Холодним жалом прилітає в бік.
А влада – найжагучіша принада!
Могутністю окрилює людей...
Хоча не довговічна ця лампада.
І згасне враз довершений трофей!..
Та ворог йде! Затьмарило правління.
Всі королівства позабули це...
Немає у народів розуміння...
Пізніше ви дізнаєтеся все...
© Володимир Верста
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787814
Рубрика: Поема
дата надходження 17.04.2018
автор: Володимир Верста