Червоною ниткою мчить між рядків,
В засніжжя летить горобинно.
А я, молитовно, шукаю легкі
Одяганки для сиротини.
Душа, як безодня, глибин не сягнуть.
Вогненною зграєю, нитка, -
У попіл, щоб жодного шансу багну,
Тавруючи серце навіки.
Заплуталась вкотре, у власних думках,
Обідраним зашморгом висне.
У снах, наполохана, знов доріка,
Малюючи пекло ескізно.
Побачить і вмерти... нема сил піти.
Дні сірі у ніч не прогнати.
Один лише шанс серед ста десяти,
Із цілого - восьмидесята.
Та крихта в долоні кривавим рубцем
Впаде, як кайдани, до тризни.
Хоч скільки тій нитці не витись...мигцем,
Сяйне і порветься...ескізно.
17.04.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787762
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 17.04.2018
автор: Ліна Ланська