Душа моя - розідрана роками пустоти,
Що має ненависть велику до кохання.
Давно забула присмак чистоти,
Згадала довгі місяці страждання.
Згадала всі свої страшні випробува́ння,
І нескінченну кількість помило́к..
Душе... для чого всі ці бичування?
Невже ти прагнеш полетіти до зірок?
У мить про тебе всі забудуть,
Коли полинеш ти на небо.
Ласкавим словом не осудять,
Лиш просто скажуть: "так і треба".
Невже ти думаєш - ніхто не бачить,
Постійних цих твоїх страждань?
Кожен з тих "ніхто" - тобі пробачить,
Тому не прагни втілити чужих бажань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787734
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.04.2018
автор: