Знаю, маєш зі мною клопіт,
Що ж бо я, божевільна, вдію...
Погляд твій, як легенький дотик,
Ледь штовхнув у безодню мрії...
Знову змушена рятуватись,
І чіплятись за розуму брили...
Вкотре щастя тобі бажати...
А для себе просити сили...
Ти простягнеш, я знаю, руку,
Щоб підняти мене на вершину...
Та чи зборю я власну муку,
Полюблю в тобі просто людину?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787726
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2018
автор: Далека Зірка