Це все міраж! Ілюзія! Вустами
Торкаюся твоїх я ніжно пліч
Холодних. Дні заплутані листами.
І дзеркало, в нім тисячі облич...
О музо, тягнеш довгими мостами
Розбиту душу вічних протиріч.
На страту проведеш чи п'єдестали?
Мовчиш? Ну що ж... Я слухаю твій клич!
Блукаємо з тобою ефемерно,
Даруючи частиночки тепла...
Хоча весь світ давно уже химерний,
І мало залишилося добра!...
Театру ролі добре нам відомі!
Крокуємо у масках в невідоме...
© Володимир Верста
Дата написання: 15.04.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787522
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 15.04.2018
автор: Володимир Верста