Так хочеш рятувати, натомість – убиваєш.
Ти хочеш світ змінити, та змінюєшся сам.
Хоч бути незалежним понад усе бажаєш,
В полон ідеш свідомо до вигаданих драм.
Безпечне коло сіре не випустить на волю,
Тримає міцно сила буденних почуттів.
Ще до життя нам доля дала не свої ролі,
Відмовитися можна. Чи хто коли посмів?
Попереду немає нічого, окрім правди,
Та не плекай надію на справедливий суд.
Покараних невинних ти бачитимеш завжди,
Та в пекло яснооке не їх сліди ведуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787456
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.04.2018
автор: Юлія Рябенко