У мене зараз дивне відчуття
від того, що вже син такий дорослий.
Здається, ось недавно був дитя,
до річки по стежині бігав босий.
Так швидко плинуть в круговерті дні,
бувають довгі і тривожні ночі.
Казала мама у свій час мені:
— Дитино, знай, синів крадуть охоче.
Приходить жінка, головна в житті,
народжує йому синів і дочок.
Приносять білокрилі журавлі
пакуночки в любові закуточок.
І буде тиха радість за малят,
і будуть нові страхи і тривоги.
Без цього не обійдеться ніяк —
такими нас створили наші Боги.
У мене зараз дивне відчуття
від того, що донька сама вже мама.
Я ще б її в садочок повела
і в коси знову стрічечку б вплітала.
Так швидко тануть у турботах дні,
і ночі сині зорями спадають.
У ліжечках сопуть онуки-козаки,
а берегині ляльок обіймають.
Ой, ді́точки, ви наші діточки́.
Хай усміхнеться вам привітно доля.
І де б ви не були, куди б не йшли,
лишатися людьми най буде воля.
Т. Світла
04.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2018
автор: Таня Світла