Невже не бачиш безодню- прірву?
В стосунках, мов в глухім куті.
Відбитки слова під корінь вирву,
Колишнього сухі прути.
Прошу, губами не торкайсь чола.
По пам*яті пройшлись вітри.
Я розчинюсь, немов вечірня мла.
Ти наміри свої зітри.
Бо зустрічі приречені на крах,
Тремтять ці почуття вини.
Іти не хочу більше по дротах,
А ти шепочеш: "Зупинись..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787347
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2018
автор: Світлая (Світлана Пирогова)