Втікати від себе подалі.
Вернутись. Питаєш чого?
Як серце байдуже, із сталі.
Не проб'є його вже ніщо.
Аж ні, бо все ж біль зачіпає,
Кувадла з важкої броні.
Чого то так скрипка заграє?
Минуле, події сумні...
Втікати, втікати, а зможеш?
Від себе далеко втечеш?
Докупи нитками зшивати,
Все біле і чорне...пече...
Не зітреш часове чорнило.
То книжка із вічних хвилин,
Де серце тривоги напилось.
Порушити сумнівом плин.
А нащо, як вже догоріло,
І сумнів, і докір, і жаль,
Й навколо уже звечоріло,
Де спогад застигла печаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2018
автор: Квітка))