Крізь браму сутінків, крізь темряву нічну,
Погляну в ясну синь нічного неба.
На його плесі, зірку я знайду,
В якої, попрохать поради треба.
Озвись до мене, зіронько моя,
Поглянь сюди із глибини небес,
Скажи що-небудь про своє життя,
Яких з небес ти бачила чудес.
Та пестить розум, тиша лиш нічна,
Чому ж мовчиш ти блискітко тендітна?
Чому ж крізь павутину буднів я
Небесним зорям зовсім непомітна?
Та ось, я чую музику небес,
Мінорні, ніжні гами гармонічні,
І розумію, що життя - лиш мить,
І тільки зорі можуть бути вічні.
2001 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787242
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч