Ой, плавала жабка,
тонка в неї лапка,
була вона не сама,
їх багато, бо весна.
Попід гілочками
від вербиці-мами
і тонких гілочок,
із бруньок – листочки.
Біля самих берегів,
де очерет застримів,
біля води простягався,
жовтів і нахилявся.
Скоро виросте новий
і йому ставати в стрій,
зазеленяться стрілки
і залистяться гілки.
Із іншого бережка
звучала качка невидна,
яка зливалась із стіною,
жовтих очеретів стороною.
9.04.2018.
Фотографія автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787077
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 11.04.2018
автор: Светлана Борщ