Барв сипнуло небо на лужок...
незабудками розквітло.
Сині очі незабудок тих
дивляться на світ привітно.
А над гаєм хмарки пропливли,
невеличкі, ніби черепашки.
І з'явились у гайочку тім,
як хмарини біленькі... ромашки.
Цілувало сонце пелюстки,
золотий залишило промінчик.
І заграв на скрипці чарівній
скрипаль-коник, що сів на камінчик.
Квітнуть незабудки голубі
у траві зеленій біля річки.
Сяють, ніжні, сонця промінці
у ромашках в гаю, де смерічки!
Барв сипнуло небо на лужок...
і у ліс, і в полі, і в діброву.
Як барвистий світ оцей, люблю
я природи кольорову мову!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786983
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 11.04.2018
автор: Надія Башинська