Кохання ельфів

Лиш  ельф  у  квітах  проживає,
Кохання  в  зелені  шукає.
Ранком,  вмивається  росою,  
Милується  її  красою....

Блукає  дотик  в  пелюстках,  
Неначе,  мрії  у  думках.
Шукає  пристрасну  панянку,  
Яку  б,  будив  кожного  ранку
Запахом  квітів  медових
 І  поцілунків  чарівних…

З  нею  б  на  крилах  він  літав,
 Під  дощем  з  променів  купав,
З  пилку  –  ельф,  викував  серпанок,
Щоб  прикрашав  їй  день  і  ранок.

А  коли  ляже  сонце  спати,
Кохану  кличе  ельф  в  палати,
В  квітковім  царстві  розчинитись,
І  міцно,  палко  разом  злитись…

Він  зацілує  ніжне  тіло,
Що  кликало  до  себе  сміло,
Він  подарує  теплий  дотик,  
І  маревом  наповнить  ротик
Від  губ,  до  чудо-намистинки
 Цілунком  прокладе  стежинки....

І  коли  казка  в  них  складеться,-
Нектаром  їх  любов  проллється...



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786953
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.04.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч