Ло́влю мушку крізь планки прорі́з,
Дно окопу залите водою.
Плачуть хмари, обвислі від сліз
І бредуть в рідний край чередою.
Вже нарешті здалася зима,
Відступили в Росію морози.
Лиш війні кінця краю нема
І з небес омивають нас сльози.
П’ятий рік і не видно кінця,
Смерть щоденно на жертви чатує,
У руках загрубілих бійця,
Телефон наче серце вібрує.
Передчасно сивіють батьки,
Очі повні слізьми у дружини,
Перев’язують діти ляльки,
Накладають пов’язки і шини.
Війна всюди в моєму житті,
Навіть дома, там де не стріляють.
І з ікон споглядають святі,
Як нас з тої війни виглядають.
Ло́влю мушку крізь планки прорі́́з,
Берці мокрі наскрізь від багнюки.
Хто там радий, що дали безвіз?
Хоч на день, автомат йому в руки.
10.04.2018 р.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786939
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.04.2018
автор: Мирослав Вересюк