Я люблю берізку,а любив тополю,
Може ця берізка, справжня моя доля,
Може моє серце віти ій зігріє,
Як і я про щастя, теж берізка мріє.
Капа сік з берізки темними ночами,
Залива подушку гіркими сльозами,
Рано сонце й зійде, світить та не гріє,
Два чужих серденька про кохання мріють.
Мріють про кохання, про щасливу долю,
Зустрічати разом зірку вечорову,
Слухати до ранку соловейка в гаю,
І п"янке щоб чути:"Я тебе кохаю"!!
Дарувати ніжність з вечора до рання
Мов свіча горіти в полум"і кохання,
Знову губи в губи, знову очі в очі,
Серцем розігріти почуття жіночі,
Так щоб від кохання голова п"яніла,
Щоб душа співала, щоб до божевілля,
Нам хотілось пити той нектар кохання,
Від кохання мліти, так, ніби востаннє.
Я люблю берізку, а любив тополю,
В Господа молю я нам щасливу долю
Зверху Йому видно, ту берізку в гаю,
Бо Всевишній знає, я іі кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2018
автор: Амадей