Якось піднята вітром знічев’я
з-під підошов людей, з безцінності,
з гамору, з крику, з тиші, з злослів’я,
з підлості, з покори й терпимості,
в вись мізерна піщина злетіла,
Шаленіла до писку та мліла,
Кепкувала над пляжем, кущами,
і, смакуючи зверхність, п’яніла.
Велич пізнавши, хвилинний екстаз,
і відчувши всю свою значимість,
якось вона без бажання ураз
опустилася знов в невідомість.
Угамована пристрастю сонця,
морською голублена хвилею,
колись горда піщина та знову
звичайною стала пилиною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786628
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.04.2018
автор: Valentyna_S