В полиновім серці

Розгойданий  пам'яттю    в  тиші  спливає  вечір,
І  кроки  удаль..    щохвилинно,  мов  крик  лелечий.
В  пітьмі  розчинились,  зронились  –  на  дно  камінням,
[i]В  полиновім  серці    не  тоне  журба  осіння.[/i]

А  може,  спалити,  розвіять..  й  пітьма  відступить?
І  біль  пригасити…  та  хто  ж  оцю  пам'ять  купить?
Полинова  північ  заходить,  а  ніч  -  глибинна.
[i]Чи  каятись  варто?    Любов  не  буває  винна…[/i]

З  бездонної  чаші  не  спити  повік    спокути,
І  пісня  прогіркла,    бо  надто  вже  душу    ч  у  т  и…
Солоною  краплею  впала  додолу  квітка,
[i]Любов  огрубіла…  а  я  була  просто  жінка.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2018
автор: Олена Жежук