[i]Спиши на мене світу, всі гріхи -
Я витримаю, їхню ношу...
Лише забудь, на мить свої страхи -
Бо я, від тебе, ніч й не прошу...
Склади до купи, сказані слова,
Бо в них, моє - тобі послання...
І навіть вірші - тільки складова,
Моєї сповіді й зізнання...
Якщо ти зможеш, просто зрозумій,
Й нехай, це стане новиною...
Знай, що я назавжди - лиш тільки, твій,
Хоч ти й не знаєш, що зі мною...
Пронзає божевільне почуття -
Мов струм, судомить тіло й душу...
Послухай, ти ж моє серцебиття,
Послухай, бо - повісти мушу...
Зверни свою увагу, ти - й на те,
Що подруга, тобі, казала...
Мов паросток - кохання проросте,
Так сталось, ти ж цього... Й не знала...
Одне лиш прошу, все ж мені - повічь
Та не катуй, своїм мовчанням...
Цей вірш - присвячення і ясна річ -
Для тебе стане запитанням...
Та знай, що буду янголом тобі,
Торкнися ж серця, ти очима...
Цей дотик - я залишу при собі -
Моя коханна, ти - дівчина!..
Так сталося і в тім нема вини -
Що серце моє, полонила...
Я не прохаю, тебе - поверни,
Й не прошу, щоб мене, звільнила...
І щораз нехай, співає вітер
Й дощ про те, з тобою гомонить...
Це все... Мені, навіть стало літер -
Хоч і досі, щось в душі - щемить...
Спиши на мене, світу всі гріхи -
Й почуй останнє, ти, прохання...
Крізь час і простір та повз всі віхи -
Не став лише за гріх... Кохання...
Тож нехай все буде, як схочеш, ти -
Бо лем це рішення, вагоме...
Чи звільниш від кайданів самоти? -
Чи ж залишиш на межі втоми?..
Ось ... Й нарешті слово за тобою,
Що, ти - скажеш так чи ж може ні?..
Лише не мовчи, прошу зі мною -
Бо згасаю... В кожній миті й дні...
Та напевно це і є зізнання,
Сплетені у вірш, ці всі слова...
Напругою ж стікає час - чекання,
Й кожен спогад, в серці ожива...
Що ж, напевно це і є зізнання -
Коли все, несказанне болить...
І коли ніяке віршування -
Той не спинить біль... Бодай на мить... [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786195
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.04.2018
автор: Валерій Кець