[b]Хто сказав, що я - така як всі?
Що мої дії до чужих прикуті?
Ні, хочу я у всій своїй красі,
Заглибитись у порожнину суті.
Сховаюсь від допитливих очей,
У маску «легковажного приколу»
Душі безмежність важко втиснуть в грань
А тут, ще й ці безглуздості по-колу.
Хтось щось шукає, а хтось - не встигає
Хтось ловить щастя, а спіймає горе,
Хтось, оболонку в золото вдягає
Хоча, всередині - брудне й смердюче море.
Не треба й намагатись приховать,
Мене в мені ніхто шукать не стане.
І зостаюсь з собою тільки «я»,
Навколо все - стирається і тане.
В розмитому навколишньому «я»
Конкретний обрис, лиш не зрозумілий
Все розгадати дуже просто,але ще
Не відшукавсь мудрець, на це умілий. [/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786084
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.04.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч