Закружляло листя золотаві,
Затанцювали в шелесті віків.
Кохання знов прийшло й нестало.
І розлилося в подиху вітрів.
Розбіглось, розлетілось по діброві,
Залишило туманний слід в очах.
А так хотілось розгорітись знову
Та лише дим кружляв у небесах.
Моя ти осінь, що ж ти наробила
В душі моїй залишила печаль.
і знов у вирій кличуть журавлині крила
І серце рветься в невідомий край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2018
автор: Надія Тополя