До концерту, присвяченому звiльненню в запас.
1.
Я з дитинства мрiяв грати
На отих ударних,
Рiзних ритмiв вибивати,
Особливо гарних!
Брав каструлi та пательнi,
Консервнi бляшанки
Й робив номери концертнi
Iз самого ранку...
Грiв на совiсть, аж в сусiдiв
Були вуха в'янi!
I за це п'ять лiт вiдсидiв
В школi, на баянi!
Потiм, у шкiльнiм ансамблi
Скубав бас-гiтару,
Смикав струни, ну а сам, блiн,
В шкуру би ударив!
I, нарештi, у погонах,
Коли вже не хтiлось,
Майже мого зросту бубно
На мене звалилось...
I тягав, немов примару,
Того барабана,
Тихо згадував гiтару
I навiть баяна...
Волочив пiвтора року,
Поки був солдатом,
Як згадаю з ним мороку,
То здебiльш iз матом!..
2.
Рокiв п'ять ходив набiк
Iз плечем зiгнутим...
Вже той час далеко втiк,
Дещо вже й забуто.
Але, далi в цiм вiршi
Мушу розказати,
Що оркестр вальси й маршi
"Замахався" грати.
3.
Iз каптьорки повиймали
По шматкам ударник
I для мене розказали,
Що вiн мiй напарник!
I вiдтодi я гамселив,
Кажуть, непогано...
По мiстах, по ближнiх селах,
Всюди побувано...
Трохи паличок побито
I пробито шкури...
Понад двадцять лiт тривали
Нашi шури-мури.
Мiй напарник старовинний,
Вже б вiдпочивали,
Але хто у цьому винний,
Що пенсiю вкрали.
Перенесли, невiдомо,
До якого строку...
Так зазнали ми облому
Отака морока!
Пiшла далi моя служба,
А твоя ще далi!..
Не скiнчилась наша дружба,
Знов тисну педалi,
Знов махаю палицями
I краду увагу,
Щоби тикали пальцями
На мою наснагу.
Жартували, насмiхались,
"Стукає",– казали,
А самi ж, у цей -же спосiб,
Кар'єрно зростали...
Я тi реплiки не слухав,
В мене все нормально!
Й барабанив, а не "стукав",
Хай не iдеально!
Хай не так, як у "ютубах",
Хвалитись не стану,
Я старавсь, а нинi, любi,
Вже по барабану!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786025
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 04.04.2018
автор: Ніколя Петрович