[color="#610505"][i][b]Ще гріє душу той солодкий хміль,
Що заморожував гарячі почуття,
Нанизує на долю гнів і біль,
І воском скрапує на дно буття…
Колись містив в своїй кришталь-душі,
Густу, п’янку, червону, ніжну кров.
Лишилась пляма осаду на дні, -
Воскресла в серці Феніксом любов.
Упала брама тих пересторог,
Що стримує й не дозволяє жити,
Лише щемить у серці і кричить,
Благає і примушує любити.
Коли прошепче темрява в вікні,
Коли прийдуть в життя буденні дні,
Не бійся ти всьому сказати: «Ні»,
І зрозуміти - істина в вині.
[/b][/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785943
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.04.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч