Душа моя не матиме спокою

Коли  весна  затче  землі  простори
Зелом  первісним,  котиками  лоз,
Уп’ються  сонцем  і  долини,  й  гори,
Чекатимуть  шумливих  перших  гроз.

Й  душа  моя  не  матиме  спокою  –
Розчиниться  у  диханні  весни:
То  чайкою  злетить  понад  рікою,
То  забреде  у  течію  Десни.

І  розіллється  морем  далиною,
Обніме  верби  збуреним  теплом,
Озветься  в  лісі  дивною  луною
І  знов  злетить,  розправивши  крило.
8.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785906
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.04.2018
автор: Ганна Верес