Ідея твору виникла кілька років тому після знайомства з прихожанами цієї "церкви":
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Українська_автокефальна_православна_церква_канонічна
(посилання краще читати з кінця). Та написалося лише зараз, під враженням від нещодавньої розмови з настоятелем одного з подібних храмів. Нажаль, такі псевдо-релігійні організації стали типовим явищем для нашої країни.
Відхвачу-но земельки та виб'ю кредит,
На ділянці збудую я церкву -
Купола золоті, щоб яскравим був вид,
Із хрестом, що виблискує зверху.
Облачення купити - немає проблем,
Вибирай на любий смак і колір,
Наберу ще на крилос дівчаток гарем -
Вистачає в музичній їх школі.
Пару бабок знайду, посаджу на свічках -
Що стояти ім десь з цигарками?
Об'явлю, що прибув до вас сам патріарх,
І почнеться служіння у храмі.
Посповідую трохи, гріхи відпущу,
Пособорую чи поховаю,
А тоді повінчаю когось, похрещу -
Готувати вас буду до раю.
То нічого, що світ цього не визнає,
У Стамбулі* про мене й не чули -
Борода в мене довга і кукіль** свій є,
Тож, спокійно скручу я їм дулі.
Хай: "Розкольник! - кричать, - проти Бога попер,
Записавши себе в самосвяти!"
Я господарем стану в своїй "днр",
І на думку чиюсь мені чхати.
А чи вірю я в Бога? Звичайно, що так.
Саме з Богом забуду про бідність,
Заробити поможе мій перший п'ятак,
Й куруватиме далі мій... бізнес.
*колишній Константинопіль, місто резиденції Вселенської Патріархії, прадавня столиця світового православ'я.
**головний убір патріарха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785888
Рубрика:
дата надходження 03.04.2018
автор: Ярослав К.