Яким він буде?
Ранок мій без тебе,
Коли спакуєш речі і підеш?
Бо я це ти.
З твоїх узята ребер
До іншого не приживусь ніде.
Твій корінь, що проріс крізь мене сином.
Твоя рука, яка тримає світ,
Влилися в кров розбурханим бензином,
В моє життя ввірвались, мов болід.
Чи зможу я тоді варити каву,
Стелити постіль (с)ніжну, мов зима?
Коли весь світ твердитиме лукаво:
Тебе нема, нема, нема, нема…
Чи буде сонце, чи прийдеться свічку
Палити, щоб розвіяти пітьму?
О Боже мій, яка погана звичка
Образитись, не знаючи, чому.
Чи ж стану хоч на крихту щасливіша,
Із-за дрібниць спаливши всі мости?!!
… До біса гордість: пригорнусь міцніше,
Допоки ти щасливий поруч спиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2018
автор: Олена Іськова-Миклащук