Ви

Чи  можна  щось  сильніше,    сильніше  ніж  тебе?  
Чи  ранить  глибше  щось,    глибше  ніж  от  це?  
Чи  є  щось  важче,    ніж  чекання  без  кінця  
І  невже  такою  довгою  може  бути  1  доба?  !
Невже  надія  може  щоденно  убивати,  
А  дотик,    слух  і  зір  -постійно  пам'ятати?!
Невже  у  світі  цьому,    де  людина  може  і  має  все,  
Нема  такого  дива  як  "off"  і  назавжди  забув  про  те  ?  
Допоки  змінюються  дні  на  ночі  
Допоки  море  шумить  шалено,    а  хвилі    хвилюють  щоденно  
Допоки  Земля  обертається  навколо  своєї  осі,  а  вітер  колише  невимушено  траву  і  сади,  
То  знай,    що  любила  тебе  ,  
люблю  сьогодні  і  любитиму  завжди.  
Не  змінить  цього  ні  відстань,    ні  країна,    ані  погода  за  вікном.  
Не  змінить  цього  ні  ВОНА,    не  ВІН,
 і  навіть  якщо  б  їх  було  мільйон.  
Не  змінить  цього  ні  твоя  холодність,    ні  байдужість,    ні  зверхність  черезчур
Моя  любов  плювати  100    раз  на  це  хотіла.  
І  їй  до  лампочки  те,    що  ти  там  говориш  і  що  "такого"  я  зробила.  
Не  Забуваються  ті,    кого  колись  любили.  
Кого  обожнювали.  Обіймали.  Цілували.  
Кого  щохвилини  бажанно  чекали.  
Кого  торкатися.  
З  ким  ночами  розмовляли.  
Сміялися  безупинно.  
І    за  ким  дуже  болісно  сумували.  
Не  Забуваються  емоції.  
А  спогади  тим  більше  перед  очима  постають,  
Коли  говориш  собі  :
"досить.  Залиш  його.  
Ти  вже  для  нього  дійсно  як  нуль."  Якби  змогла,    то  все  б  давно  змінила.  
Тоді  б  я  не  сказала,    там  десь  -  того  не  зробила.  
Не  крикнула.    Не  вимагала.  
Все  ж,    що  хотіла,    ж  мала.  
Але,    цінується  тоді,    коли  втрачаєш.  
А  втрачаєш  ти  чому?  
Бо  завжди  дивишся  і  вимагаєш  те,    що  не  твоє.  
Хоча  воно  насправді  набагато  гірше,    ніж  в  тебе  є.  
Ми  просто    звикли  жити  в  цьому  русі  :
Постійно  шукати  траву  зеленіше,  
Бігти  туди,    де,  хтось  сказав,  жити  крутіше.  
Оцінювати  людину  по  фото,    по  одежі  
А  закоханість  між  двома  ми  бачимо  тоді  ,  коли  перед  тобою  вона  цілує  його  в  щоки  дві,коли  говорить  так  солодко  "зай  "і  "киць"  ,
Але  чи  знаєш  ти,    що  відбувається  між  ними,    коли  нема  поряд  сторонніх  облич?  
От  от.  
З  вигляду  все  ідеально.  
З  вигляду  так  все  чудово.  
А  ти  це  бачиш  і  гадаєш:
"а  у  мене  так  фігово  "
І  твоє  "фігово"  чесніше,    ніж  його  для  неї  "я  люблю  "
Але  ж  хіба  у  цьому  суть
Хіба  це  ще  важливо  ?
Коли    ти  втратив  усе  так  банально  і  жахливо  ?(  продовження  на  фото  )

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2018
автор: taniyaa