Якщо ріки світу крізь мене не пливуть
І лише вузький струмок на дні ночі гадає,
Дозволь мені, щоб я не пробуджувався кожної години,
Нехай повість про світ без мене складається.
Знаю стільки речей, скільки знаю їх тіней
Застиглих на каміннях спокійного світу,
Коли до них дотикається ріка, око їх не змінює;
Як жалісний птах муза над моїм чолом літа,
Він знає, що коли туман врешті око прикриє,
Рука кине камінь, дерево, метал, шкіру,
Віддаючи їх на поталу рікам світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2018
автор: Льорд