Мабуть, твої широкі рукави
Змішалися зі стеблами трави -
І змахують весь час услід мені.
Атласними стрічками кімоно
Ти заквітчала річки полотно,
Щоб я не збивсь з дороги на коні.
Тримаєш зір ліхтарики в руках
І вказуєш мені додому шлях -
Між вітряних долин
Привітно сяє стежка… Повернуть?
Та я ступив уже на іншу путь.
Вже пізно - я один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2018
автор: Надія Медведовська