Щастя в тому - щоб кохати

[i](за  мотивами  казки  «Снігуронька»)[/i]

В  Мороза  і  квітучої  Весни  
Зростала  славна  донечка  рідненька,
Від  матері  -  красу  вона  взяла,  
Від  батька,  лише,  -  льодяне  серденько.

Прекрасна,  ніжна  і  завжди  сумна,  
Снігуронька  краси  не  відчувала,
В  розкішнім  замку,  вічно  жить  могла  б,  
І  цілим  світом  володарювала.

Та  ось,  Весна  покликала  дочку  
І  стала  з  нею  щиро  розмовляти:
Чи  вічно  залишатись  в  самоті,  
А  чи  з  людьми  простими  проживати?

Тепер,  Снігуронька  живе  у  бідноті,  
Пряде  і  шиє  з  річки  носить  воду,
Не  знає  лиш,  про  ніжні  почуття,
 Хоч  має  таку  гарну  вроду.

Купава  говорила  їй  не  раз,  
Про  щастя,  вірність,  про  палке  кохання,
Та  це  було  для  неї  -  щось  чуже,  
І  в  душу  пробиралося  страждання.

Матусю,  Весно,  розтопи  льоди,  
Серця  примусь  по-справжньому  палати,
Хай  знають  люди  на  усій  землі:
Що  щастя  -  лиш  у  тому,  щоб  кохати.

                                                                                                                           1997  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785283
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 31.03.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч